(1) (وَالْعَادِيَاتِ ضَبْحاً)عنى بها: الخيل التي تعدو، وهي تحمحم، والضبح من الخيل: الحمحمة.

1. “Харсиллаб чопадиганларга қасам”. Бу билан харсиллаб чопадиган отларни назарда тутди. Отларда “зобҳ” харсиллашдир.

(2) (فَالمُورِيَاتِ قَدْحاً) قيل: الخيل التي تُورِي النيرَان بحوافرها.

2. “Чақмоқлар чақадиганларга қасам”. Айтилдики: туёқлари билан олов учқунларини чиқарадиган отлар.

(3)  (فَالْمُغِيرَاتِ صُبْحاً) إذا أَغَارَتْ بِالصَّبَاحِ.

3. “Тонгда (ёв) устига бостириб борадиганларга қасам”. Тонгда бостириб борса, (шундай дейилади).

(4) (فَأَثَرْنَ بِهِ نَقْعاً) أثارت بحوافرها الترابَ، فارتفع منه الغبار، و"النقع": الغبار.

4. “Улар ундан чанг-тўзон кўтаради”. Туёқлари билан тупроқни тўзитиб, ундан чанг-ғубор кўтаради. “Нақъ” – ғубор.

(5) (فَوَسَطْنَ بِهِ جَمْعاً) يقول عزّ وجلّ: فوسَطْن بِرُكْبَانِهِنَّ جَمْعَ القَوْمِ.

5. “Жамоага ичига кириб боради”. Аллоҳ Азза ва Жалла: “Чавандозлари билан одамлар жамоасига кириб боради”, демоқда.

(6) (إِنّ الإِنسَانَ لِرَبّهِ لَكَنُودٌ) لَكَفُورٌ، يَعُدّ المَصَائِبَ, ويَنْسَى النِعَم.

6. “Албатта инсон Роббисига кўрнамакдир”. Куфрони неъмат (ношукрлик) қилувчидир. Мусибатларни ҳисоблаб неъматларни унутади.

(7) (وَإِنّهُ عَلَىَ ذَلِكَ لَشَهِيدٌ) لَشَاهِدٌ على كَنُودِهِ رَبّه.

7. “У албатта бунга гувоҳдир”. Унинг Роббиси унинг кўрнамаклигига гувоҳдир.

(9) (إِذَا بُعْثِرَ مَا فِي الْقُبُورِ) إذا أُخْرِجَ مَا فِيهَا.

9. “Агар қабрлардаги нарса чиқарилса”.

(10) (وَحُصِّلَ مَا فِي الصّدُورِ) أُبْرِزَ ما في صدور الناس من خير وشرّ.

10. “Диллардаги нарсалар ҳосил бўлса”. Инсонлар дилларидаги яхшилик ва ёмонликдан иборат нарсалар ошкор бўлса.

(11) (إِنّ رَبّهُم بِهِمْ يَوْمَئِذٍ لّخَبِيرٌ)بأعمالهم، وبما أَسَرُّوا في صدورهم.

11. “Албатта уларнинг Роббилари ўша Куни улардан хабардордир”. Уларнинг амалларидан ва дилларида яширган нарсалардан (хабардордир).